Поради батькам

Психологічна служба гімназії рекомендує

"РЕЖИМ ДНЯ ШКОЛЯРА, ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОГО НАВЧАННЯ І ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

(!)Раціонально скомпонований режим дозволить попередити дратівливість, збудливість і збереже працездатність дитини протягом дня. Якщо ви помітили, що ваша дитина сильно втомлюється, до кінця дня стає млявою і нервовою, а успішність страждає, постарайтеся правильно організувати її режим, і негативні симптоми, швидше за все, зникнуть самі.

Найбільший вплив на стан здоров'я школяра мають кількість і якість сну, харчування і рухова активність.

Сон.

Людині необхідно задовольняти відповідно віку потребу у сні, тому що в іншому випадку створюються передумови для виникнення захворювань. Скорочення ж тривалості сну, як відомо, сприяє виснаженню нервової системи, ослабленню здоров’я. Школярі стають збудженими, знижується працездатність. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхідно привчати дитину лягати спати і вставати завжди в один і той же час- практикувати перед сном 20—30-хвилинні прогулянки на свіжому повітрі. Останнє споживання їжі має бути не пізніше ніж за 2год. до сну. В цей же час слід припинити заняття, що потребують сильного розумового чи емоційного навантаження (гучні ігри, перегляд фільмів і т. п.). Рекомендована тривалість сну становить:

для учнів У 1-4 класів - 10-10,5 год.,

5-7 класів - 10,5 годин,

6-9 класів 9-9,5 годин,

10-11 класів - 8-9 годин.

Першокласникам рекомендується організовувати денний сон тривалістю до 2 годин.

Дитина повинна спати в окремій кімнаті, індивідуальному ліжку, яке має бути з рівною поверхнею, що не прогинається, на низькій подушці або без неї, що сприяє оптимальному положенню тулуба.

Облаштування робочого місця

Необхідно правильно організувати робоче місце школяра - умови, в яких навчається і виконує домашні завдання дитина, відчутно впливають на її працездатність, запобігають виникненню перевтоми під час приготування завдань.

Стіл, за яким займається дитина, повинен відповідати її зросту та бути розміщений таким чином, щоб сонячне світло падало на нього зліва. Як додаткове можна використовувати світло від настільної лампи проте воно не повинно світити в очі, уникнути цього дозволяє спеціальний захисний козирок, абажур.

Оптимальне співвідношення висоти столу і стільця таке: сидячи прямо, спершись ліктем на стіл і піднявши передпліччя вертикально (як піднімають руку для відповіді на уроці), дитина повинна діставати кінчиками пальців до зовнішнього кута ока. Для цього буває достатньо відрегулювати висоту стільця. Ноги дитини при правильній посадці повинні упиратися в підлогу або підставку, утворюючи прямий кут, як в тазостегновому, так і в колінному суглобі. Стілець повинен мати невисоку спинку. Відстань від очей до предметів, які розглядаються, має становити 30— 35 см. Верхню частину книги трохи підняти за допомогою підставки.

Працюючи в таких умовах, дитина буде менше втомлюватися. Крім того, правильно підібрані меблі - один з важливих факторів попередження порушень постави. Контроль відповідності меблів росту дитини слід проводити не рідше 2 разів на рік, тому що дитина росте і важливо, щоб меблі відповідали її потребам.

Харчування

Правильно організований режим харчування грунтується на виконанні певних вимог. Важливе значення має дотримання графіку прийомів їжі, а також і інтервалів між ними. Проміжки між прийомами їжі у школярів не повинні бути більше 3,5-4 годин.

Школярам рекомендується 4-5-разове харчування.

При цьому раціон має бути збалансованим за складом, містити необхідну кількість білків, жирів, вуглеводів, харчових волокон, вітамінів та мінералів.

Приймати їжу дитина повинна не поспішаючи, в спокійній обстановці; зовнішній вигляд і запах страв, сервірування столу повинні викликати в неї позитивні емоції і сприяти апетиту.

Ігри та прогулянки

Для правильного розвитку дитини важлива фізична активність. День потрібно планувати так, щоб у школяра вранці була можливість зробити зарядку, вдень - погуляти на свіжому повітрі, погратися, а ввечері, під час виконання домашніх завдань, робити невеличкі фізкультхвилинки. Тривалість прогулянок, рухливих ігор та інших видів рухової активності повинна складати як мінімум 3-3,5 години в молодшому віці і 2,5 години у старшокласників. Але потрібно враховувати, що фізичне перезбудження може стати перешкодою для навчання, а також причиною важкого засинання у дітей.

Нижче наводимо режим дня школяра, рекомендований дитячими психологами та гігієністами:

7.00. Підйом.

7:00-7:30. Зарядка, умивання.

7:30-7: 45. Сніданок.

8:30-13:05. Заняття в школі.

13:30-14:00. Обід.

14: 00-15: 45. Рухливі ігри, прогулянки, проведення часу на свіжому повітрі.

15:45-16:00. Полудень.

16:00-18:00. Самопідготовка, виконання домашнього завдання.

18:00-19:00. Вільний час, відпочинок.

19:00-19:30. Вечеря.

19:30-20:00. Вільний час, робота по дому.

20:00-21:30. Вечірня прогулянка.

21:30-22:00. Підготовка до сну.

22:00. Сон.

Правильно організований день школяра швидко приносить позитивні зміни в його настрій, самопочуття і успішність"

Т. М. Рибак –

головний спеціаліст управління державного

нагляду за дотриманням санітарного законодавства.

Цілодобова «гаряча лінія» - тел. 424-20-09

У зв’язку з нещасними випадками серед неповнолітніх, у Святошинському районі м. Києва для батьків організована допомога!

- Помітили і вважаєте, що дитина себе поводить незвично і дивно з незрозумілих для цього причин;

- Помітили і вважаєте, що дитина потрапила під сторонній вплив який може негативно відобразитись на психіці;

- Помітили щось дивне в телефоні Вашої дитини.

Ви можете повідомити оператору факти, які насторожують і дають підозри, а залучені спеціалісти нададуть Вам фахову консультацію, конкретні поради, допоможуть Вам розібратись в даній ситуації, скерують до відповідних служб (психологи, соціальні педагоги, представники кіберполіції) для необхідного реагування.

Конфіденційність і нерозголошення персональних даних гарантовано!

Кілька способів впоратися з найпоширенішою проблемою, про яку не бажають говорити діти, - це труднощі в школі

Чим дитина стає старше, тим важче батькам зберігати з нею теплі дружні стосунки.

Часто підліток будує стіну між собою і світом дорослих. Для того, щоб не втратити з ним контакт, батькам потрібно багато працювати над взаєминами в родині і часто вдаватися до різних психологічних хитрощів.

Отже , довірливі теплі стосунки та гарний настрій у кожного - це важливо.

Спробуймо розібратись, як це зробити, ставлячи прості питання:

• Що найкраще з того, що сталося з тобою сьогодні в школі? Що найгірше з того, що сталося з тобою сьогодні в школі?

• Скажи мені, що тебе сьогодні змусило сміятися?

• Якби ти міг вибрати, з ким би ти хотів сидіти в класі? А з ким би точно не хотів сидіти? Чому?

• Розкажи мені про саме класне місці в школі.

• Яке найдивніше слово ти почув сьогодні? Або, можливо, хтось щось дивне тобі сказав?

• Якби ми запросили сьогодні твого вчителя до нас в гості, що б він мені розповів про тебе, як думаєш?

• Кому ти сьогодні допоміг?

• Чи, може, хтось тобі сьогодні допоміг?

• Розкажи мені, що нового ти дізнався сьогодні?

• Чи був момент, коли ти відчував себе найщасливішим сьогодні?

• Чи було тобі сьогодні дуже нудно?

• З ким би ти хотів пограти на перерві з тих, з ким ти ще ніколи не грав?

• Розкажи мені про щось хороше, що сталося з тобою сьогодні.

• Яке слово вчитель найчастіше сьогодні повторював?

• Про що б ти ще більше хотів дізнатися в школі?

• Чого б тобі хотілося менше робити в школі?

• З ким би ти у своєму класі міг вести себе краще?

• Де ти найчастіше граєш на перервах?

• Тобі сподобався сьогоднішній обід? Що найбільше сподобалося?

• Якби завтра ти став учителем, щоб ти зробив?

• Якби ти міг помінятися з кимось у класі місцями, хто б це міг бути? Чому?

Будь-яку ситуацію можна вирішити !

Вихід є завжди !

Цінуйте себе та своїх близьких !

Ведемо дитину в перший клас.

Поради психолога батькам першокласників

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше за першокласників хвилюються їхні батьки, які тяготіють думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко ставлять їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому. Саме тому ми намагаємося відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи. Потім мама або тато покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами

Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк умів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь. До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.

"Доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.

Більше зеленого. Цей колір і стимулює увагу, і розслаблює. Бажано, щоб у кімнаті малюка з'явилося щось зелене.

Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, якщо малюка вдасться зацікавити). Щодня протягом місяця пропонуйте дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давайте йому якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію за цим малюнком.

Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Батькам необхідно розповідати більше хороших забавних історій з свого шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками. Говорити дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше,що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками, і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.

Не "ліпіть" вундеркінда. За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого - відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті - хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.

Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили. Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).

Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи? Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він. Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, яка відчуває, що не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи. З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти, що Вам цікаво все, що з ним відбувається, що Вам важливі його успіхи, але

Ви любите і приймаєте його таким, який він є.

Підготувала: психолог Кислицька С.М.

ЗАВТРАШНІЙ ХАРАКТЕР У СЬОГОДНІШНЬОМУ ВЧИНКУ. ВПЛИВ ВЧИНКІВ

РІДНИХ НА ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ ДИТИНИ

1-4 клас

Важливим фактором, що формує емоційно-мотиваційну сферу дитини, її ставлення до людей і життя є стиль виховання, а також зразок взаємовідносин і психологічний клімат сім’ї. Усе це є важливими передумовами розвитку індивідуальності дитини й формування її характеру, у якому важливу роль відіграє спілкування з людьми, які її оточують, адже перші зачатки та форми поведінки формуються на основі механізму наслідування (дитина наслідує своїх близьких), а також шляхом навчання через емоційне підкріплення.

Зміст характеру особистості визначається суспільними умовами життя та виховання. Вчинки людини

завжди чимось мотивуються, на щось або на когось спрямовуються. Але за формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, у яких перебуває людина, і від особливостей її характеру.

Позитивними рисами характеру морально вихованої людини є:

- справедливість, уміння дотримати слово, щедрість, доброзичливість, чесність, принциповість.

До негативних рис характеру належать: відчуженість, замкнутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до суперечок.

Оцінюючи вчинки та поведінку інших людей, дитина формує власні риси характеру.

Вплив сім’ї на особистісний розвиток дитини є незаперечним. Гармонійні міжособистісні взаємини ґрунтуються на гуманному, толерантному ставленні до дитини як повноцінного члена сім’ї, урахуванні її інтересів та потреб. Особистий приклад батьків, їх ставлення до навколишніх, принциповість, вимогливість, дисциплінованість, доброта й чуйність є для дитини прикладом для наслідування. Чим більше довіри між батьками й дітьми, тим сильніший уплив сім’ї на формування особистості дитини.

При вихованні необхідно пам’ятати, що кожна дитина бере приклад зі своїх батьків, рівняється на них. Всі вчинки, здійсненні дорослими вона вважає істинно правильними та незаперечними. Тому потрібно досить уважно підійти до розвитку та становлення особистості дитини, так як саме від батьків залежить, який характер чи звички будуть притаманні їхній дитині. У більшості випадків саме погані приклади формують з них емоційно нестабільних людей, вчинки яких досить часто мають негативний характер.

Виховання – це робота не тільки над становленням майбутнього члена суспільства, але й над собою, так як всі вчинки та дії батьків можуть відобразитись на ній в майбутньому та відбитись на психологічній стабільності.

Декілька порад батькам:

1. В періоді становлення треба стати для дитини не тільки батьками, але й наставниками. Якщо, з тих чи інших причин, виникає необхідність крикнути або наказати, то необхідно це робити так, щоб не  образити дитину, а постаратися пояснити, що вона зробила не так. Тому, що сварки та крики негативно впливають на психологічний стан дитини. Будь-яку ситуацію можна розібрати спокійно та врівноважено, вказати дитині на помилки та переконатись, що вона їх не зробить в майбутньому.

2. Відокремлюйте свої почуття від дій. Не осуджуйте дитину. Вона повинна відчувати, що її люблять. Пам"ятайте, щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття і навчитись з ними поводитись.

3. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. (Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків).

4. Караючи дитину, переконайтесь в тому, що вона розуміє, за що. Що звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки і засвоїти їх.

5. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалась емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

6. Встановлюйте правила чіткі і постійні. Дитина має знати, як має поводитися щодо кожного пункту, що вважати порушенням і що за це буває.

7. Система не працюватиме, якщо покарання щоразу інше. Або ж правило дозволено порушувати, коли ви в доброму гуморі.

8. Найефективніший метод — після порушень настають природні наслідки.

Приміром, якщо іграшка поламана — дитина має її полагодити, а не отримати таку саму. Якщо іграшки не зібрані до прогулянки, дитина має все скласти, і в неї залишиться менше часу на дитячий майданчик.

9. Для більш дорослої дитини покарання може бути ще й логічним наслідком, тобто не таким очевидним, але продовженням порушення. Наприклад, якщо дитина з’їла кіло цукерок, тиждень не отримуватиме солодкого. Якщо збрехала, що помила посуд, доручіть їй ще й помити підлогу на кухні.

10. Правила мають ґрунтуватися на реалістичних очікуваннях. Зважайте на вік та темперамент дитини. Екстраверт не може цілий день тихо сидіти. Інтроверт не може все робити швидко. Малюк не здатен тривалий час зосереджувати увагу на одному занятті або займатися чимось нудним, бо треба.

11. Бувають обставини, які зумовлюють поведінку. Приміром, молодший школяр може дратуватись, бо з кимось посварився, мав поганий день у школі, турбується з приводу ситуації в сім’ї (сварок батьків, наприклад). Усе це не відміняє покарання, але відповідальність батьків — знайти причину і подбати про дитину, а не множити порушення. Скажімо, відправити до ліжка втомленого малюка, перш ніж він щось накоїть, а не ставити раз за разом у куток.

12. Хваліть щоразу, коли дитині вдалося перебороти себе. Наприклад: «Тобі не хотілося робити уроки зараз, але ти зміг це зробити! Я тобою пишаюся».

13. Не можна карати за емоції. Коли розлючена дитина тупотить ногами або кричить «Ненавиджу!», чимало батьків вважають це неприпустимим. Але як можна висловлювати гнів у вашому домі? Бити подушку, жмакати папір, йти на вулицю?

Якщо не дозволяти «випускати пар», то або постраждає здоров’я, або емоції вирвуться на волю в підлітковому віці.

Розвиток пізнавальних процесів у підлітка.

У підлітковому віці важливим психічним новоутворенням є розвиток довільності психічних процесів, що зумовлено вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності.

Розвиток уваги.

Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку. У 12-14 років спостерігається в учнів зростання обсягу уваги, її концентрації і стійкості. Проте при одноманітних видах роботи старшим підліткам характерні відвертання і зниження уваги.

Саме цікавість роботи є важливою умовою тривалості уваги підлітка. Проте підліток уже може змусити себе бути уважним, виконуючи навіть нецікаві для нього завдання.

Для підлітків характерним є прагнення виховувати у собі здатність бути уважним. У них зростають елементи самоконтролю і саморегуляції, увага стає більш контрольованою.

Підліток може регулювати і зовнішній вираз уваги, вдавати із себе уважного, зосередженого на роботі, в той час як думки його зайняті якимсь іншим уявним об’єктом. Підліток виявляє більше уваги до інших людей, їх дій, поведінки. Зростаюча довільність уваги підлітка є проявом його вольової активності.

Відчуття і сприймання.

Відчуття та сприймання у підлітковому віці розвиваються та функціонують в єдності. Вони перетворюють-ся на цілеспрямовані сенсорні перцептивні дії. Удосконалюється чутливість аналізаторів, яка позначається на повноті та детальності сприймання. Що тоншими стають відчуття, то змістовнішими сприймання.

Розвиток мислення.

Мислення в підлітковому віці пронизує процеси уваги, сприймання, пам’яті, підвищується його роль у мовних актах, уяві, емоційному житті учнів. Розвиваються міркування та умовисновки. У підлітковому віці поступово формуються такі якості мислення, як:

послідовність;

гнучкість;

точність;

самостійність;

критичність.

Розвиток мовлення.

Вдосконалюється вміння користуватись мовленням як засобом спілкування.

Посилюється інтерес до оволодіння засобами виразної мови, до крилатих слів, метафор. Підлітки розуміють гумор, мовні засоби його вираження. Вони стають чутливими до краси художнього словесного опису. Виникає потяг до писання віршів.

Розвиток пам’яті.

Прогресивних змін зазнають усі процеси пам’яті: запам’ятовування, заучування, відтворення, пригадування, впізнавання. Розвиток пам’яті відбувається у тісному взаємозв’язку із розвитком мовлення та мислення.

Формування особистості підлітка

"Я-концепція" – це система уявлень індивіда про себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. Як цілісний образ власного Я, вона включає компоненти:

когнітивний – образ своїх якостей, здібностей, інтересів, зовнішності, соціальної значущості тощо (самооцінка);

емоційний – самоповага, самолюбство тощо;

оцінно-вольовий – завоювати повагу, підвищити самооцінку тощо.

Аби всі процеси формування і розвитку особистості підлітка та його пізнавальної активності проходили правильно, батьки, рідні та вчителі мають бути поруч, допомагати дитині у цей непростий віковий період. А саме:

1. На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина

бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.

2. У розумовому вихованні велике значення має виконання посильних трудових доручень. Трудова

діяльність збуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знання, чуттєві образи й враження.

3. Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі

запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.

4. Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.

5. Казковість, фантастичність і, одночасно, неймовірна реальність мислення дитини формують у неї

здатність до відкриття.

6. Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.

7. Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших

видів образотворчої діяльності.

8. З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально

чіткою.

9. Дорослі мають не тільки розширювати, а й збагачувати словник дитини, удосконалювати правильне вживання граматичних категорій. Говорячи з дитиною, вони повинні вживати нові, доступні для її розуміння звороти, означення, вставні слова, метафори. Поступово дитина навчається їх розуміти і вживати у своїй мові.

10. Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для виховання інтересу до знань, до праці, формування моральних якостей